Кожен з нас хоч раз стикався з ситуацією, коли закінчується романтичний період з роботою, а натомість приходять сірі, рутинні будні. Чому закоханість в свою діяльність проходить, та як повернути колишні почуття — розповіла бізнес-тренер і партнер Skillers Наталія Тилка.

Насамперед треба зрозуміти причину, через яку почало вернути вже від однієї думки про роботу. Адже нещодавно вона була улюбленою, мотивувала рухатися вперед, а потім щось сталося і ставлення змінилося на 180 градусів. Причин буває безліч, як правило, вони діляться на об'єктивні (зміна робочого графіку або збільшення списку обов'язків) і суб'єктивні. Про другі поговоримо детальніше.

Причина № 1: Замилилося око на роботу

Звідки з'являється відчуття, що робота нам набридла? Як правило, людині приїдається те, що в силу досвіду та навченості, не вимагає від неї максимальної уваги, а дії виконуються машинально. Коли відсутній ефект новизни і, перебуваючи на роботі, думки починають переносити людину в більш цікаві місця. З чого виводиться проста формула: «немає уваги — немає зацікавленості». 

Згадайте свої відчуття, коли подорожуєте в незнайоме місто: там здається все більш цікавим, із задоволенням вивчаються архітектурні деталі. Але найголовніше у цьому процесі те, що наші думки знаходяться у тому ж місці, що й тіло. Погляд — усвідомлений, а не механічний. Тобто, на початку є увага до іншого міста, а вже потім з'являється і підтримується зацікавленість.

Зазвичай, людський розум схильний все узагальнювати: він бачить тільки яскраві контури якогось явища і на їх основі формує досить поверхневе уявлення про те, що відбувається навколо. Тому нам часто здається все до болю знайомим і заздалегідь відомим. Якщо вчасно не зупиняти таке спрощення, з часом людина почне втрачати здатність розрізняти відтінки, інтонації тих чи інших подій. Безмежне багатство життєвих кольорів звужується до добре відомих з дитинства — жовтий, червоний, зелений, синій, коричневий, чорний ☺.

Водночас,  помилково вважати, що у нашій роботі все повторюється. Життя ніколи не проходить за однаковим маршрутом. Вимикаючи увагу, людина позбавляє себе можливості бачити нові грані знайомих речей/подій тощо. 

Рецепт №1 — уникайте механичности дій, вимикайте попереднє судження та додавайте увагу у те, що відбувається навколо. Помітили, що думками перебуваюєте не там, де ваше фізичне тіло — м'яко поверніть себе в момент (щоб було простіше, можна, звернувшись до себе по імені, сказати подумки «..., в момент!»)

Причина № 2: Ми не любимо роботу, яку уникаємо

Наприклад, у фахівця є задачі, які у нього виходять не дуже добре, а посередньо. Заразом він вимагає від себе відмінного результату у найкоротший термін. У результаті постійного протиріччя «не виходить — вимагаю високого результату терміново» поступово починає накопичуватися внутрішнє невдоволення собою, яке проявляється у вигляді напруги, небажанні, апатії.

Щоб вирішити цю проблему, людині потрібно зайнятися самоаналізом, аби виявити, які задачі він уникає (або відкладає на потім). У категорію “антитасків”, зазвичай потрапляють такі види: складні, нові, незрозумілі до кінця або нецікаві. Якщо було виявлено останній варіант — згадуємо, що не буває роботи, де є тільки "десерт", найцікавіша частина. Завжди бувають рутинні обов'язки, які позбавлені, наприклад, творчого підходу. Однак саме вони необхідні, щоб збалансувати спеціаліста та створити контекст для цікавих йому задач. Коли робота складається виключно з улюблених тасків, з часом вони почнуть сприйматися як звичайні і перестануть емоційно заряджати. Чергування нудних і не нудних обов’язків збереже любов до роботи.

У вирішенні складних завдань допоможуть: надання самому собі часу для навчання, розбивка задачі на підзадачі та відсутність вимоги отримати все й одразу.

Окрім цього, уникнення може виникнути, як наслідок неприємного спілкування, невирішених конфліктів з колегами, керівництвом і т.д. Тобто, виникла ситуація, яка вимагає від фахівця, щоб він навчився з нею справлятися. Вона показує, що йому ще є куди рости й розвивати потенціал. Але людина не хоче навчатися і входити в ситуацію, усвідомлюючи свою невмілість, і дає собі час для оволодіння навичкою, тому починає її уникати. Наприклад, керівництво несправедливо поставилося до свого підлеглого, а він, у момент суперечки, не знайшов у собі сили та вміння для відстоювання особистісних кордонів. У результаті, підлеглий затамував образу на керівника і злість на себе. Тепер кожне звернення до менеджера викликає у нього дикий опір.

Нерозуміння, через відсутність усвідомлення того що відбувається в певній ситуації, призводить до думки, що звільнення — єдиний вихід. Тільки невирішена проблема на одній роботі, може легко перекочувати на наступну. Оскільки причина криється не в інших людях, а в нашій негнучкості, невпевненості, або в звичці передчасно захищатися. 

Скориставшись взаємодією з неприємною, на перший погляд, людиною, можна наростити у собі бракуючий досвід. Спеціаліст ніколи не виросте, якщо буде уникати таких речей. Коли людина тікає від чогось одного, її розум привчається до цього, і потім все, що «неприємне» збільшується в кількості і переходить в стан  «цього не повинно бути у моєму житті». 

Рецепт №2: Говоріть «так» неприємним ситуаціям! Занурюйтеся у них, залишаючись уважними до себе та нарощуйте м'язи ☺

Причина № 3: Ми переросли свою роботу, прийшла пора змін

Як зрозуміти, що підходить цей варіант, а не два попередніх? Коли приходить справжнє завершення одного етапу, у людини немає відчуття подвійності і жалю, як і немає емоційної вимоги від себе — негайно звільнитися. Тут можна провести паралель з відносинами: якщо є термінове, нестерпне та гостре бажання піти, потрібно залишитися. Така імпульсивність свідчить, що у цих відносинах живе наша енергія, вона ще не витрачена. А значить — ще не настав час розлучатися, час просто починати новий етап, відпускаючи минуле і вдивляючись у те, що відбувається і у той відгук, який він у нас викликає, уважно, як уперше ☺